Украинская псевдоправославная церковь Киевского патриархата

Вскоре после празднования юбилея 90-летия митрополита Харьковского и Богодуховского Никодима (Руснака) он будет отправлен на покой, а Харьковскую кафедру УПЦ (МП), совокупно с местом в Священном Синоде этой Церкви займет … митрополит Иларион (Алфеев), правая рука патриарха Кирилла и глава Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата. На первый взгляд такой сценарий развития событий кажется фантастическим, но сразу несколько информированных источников подтверждают существование подобного плана.

Согласно этому плану митрополит Иларион, став харьковским архиереем, автоматически попадет в постоянные члены Священного Синода УПЦ (МП), а следовательно – превратится в почти безальтернативного преемника митрополита Владимира (Сабодана) на Киевской кафедре. При всем этом владыка Иларион должен остаться главой ОВЦС МП, то есть в своем лице самым тесным образом совместить аппарат Московской патриархии с реальным влиянием на событии в Украине.

На первый взгляд все это выглядит почти невероятным. Но – лишь на первый взгляд. Разве за два года своего патриаршества Предстоятель РПЦ не продуцировал не менее фантастических планов и не принимал неожиданных кадровых решений? Достаточно вспомнить его идею иметь вместе с российским гражданство украинское, планы создания в Киеве постоянно действующей резиденции (или резидентуры?) Московского Патриарха или намерения объявить Московского Патриарха еще и Киевским.

Данный материал получен с сайта uaoc.net

Київський Патріархат продовжує очищуватись. Те, про що так часто любить повторювати святійший владика Філарет нарешті і не мрія, і не марево. На своєму останньому засіданні Священний Синод УПЦ КП після посилених «міркувань» щодо «житія і діяній» архієпископа Тобольського і Єнісейського Варуха (Тищенкова) виніс рішення про те, що оскільки «преосвященний Варух (Тищенков), архієпископ Тобольський і Єнісейський, втратив зв’язок з Українською Православною Церквою Київського Патріархату, то фактично не належить до неї.»

У зв’язку з цим, було вирішено виключити преосвященного архієпископа Варуха (Тищенкова) з числа єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату. Все тут добре. Але не зовсім. Священний Синод не дивлячись на свою священність, не перестає публічно лукавити. І саме тому потрібен наш сайт, щоб феєрично розставити всі крапки над «і» . Не потрібно, ваша святосте, обманювати народ православний. До речі, це саме той народ, який ви плануєте скоро вивести на революції проти Януковича. Це ж він за вас має голови складати, а ви йому брешете в ім’я користі Помісної Церкви. Це дуже не красиво. Особливо у час Святої Чотиридесятниці. Причому – не вперше.

Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

Дорогі браття і сестри! Шановні самбірчани!

З сумом вимушений звернутися до вас з приводу розділення, яке намагаються внести у вашу громаду, під гаслами єдності та розвитку Української Церкви – ослабити її.

Хочу нагадати вам, що у червні 1992 р. відбулося об’єднання Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви у єдину Помісну Українську Церкву – Київський Патріархат. Здавалося б – що може бути кращим, ніж єдність всіх прихильників церковної автокефалії, їхня спільна праця задля утвердження церковної незалежності? Але, як згодом засвідчили численні події, ворогами справжньої Помісної Української Церкви та її автокефалії виявилися не тільки прихильники Московського Патріархату. Знайшлися вони і серед тих, хто на словах всіляко виступав за автокефальну Церкву і навіть від її імені.

Не тільки припускаю, але й щодо багатьох знаю, що ці «патріоти» таємно були пов’язані з ворожими Українській Церкві московськими силами. Декого було викрито самими їхніми справами, а дехто продовжував зсередини руйнувати єдність Київського Патріархату.

Дядько Симона Петлюри теж починав із Полтавської семінарії, а потім став архієпископом Сибіру і підтримав білогвардійський рух Колчака, за що був убитий більшовиками. Зараз мученик Сильвестр зарахований до лику святих Російської православної церкви.

В публікаціях про родину Голови Директорії УНР, Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри згадується, що серед його родичів був єпископ Сильвестр.

В офіційному життєписі патріарха Мстислава Скрипника, племінника Петлюри (на час написання тієї біографії - митрополита Української Православної Церкви в США) подано деякі данні про духовних осіб з його родини: "прабабуся схіігуменя Антонія Петлюра , ієромонах Аркадій Марченко, дві тітки монахині - Гавриїла і Тетяна та сім священиків. По лінії батька був споріднений з архієпископом Омським та Семипалатинським Сильвестром, якого вбили більшовики в Омську у 1918 році під час Св. Літургії".

Хто ж той єпископ Сильвестр?

Нам вдалося дещо вияснити. Народився майбутній владика Сильвестр 31 травня 1860 року в родині диякона, його світське ім'я Устим Львович Ольшевський (в російських документах ім'я писалося як Іустін).